Я хотіла тобі сьогодні подзвонити. Мені потрібно було з кимось поговорити. Я почала думати, що сказати. Придумувала розмову в своїй голові. Знала, як би ти відповів. Як би розгорталася розмова. Але потім я вирішила, що є причина, чому ми перестали спілкуватися.
Я знала, що ти б відповів. Ти не з тих, хто змусив би мене слухати гудки. Ти напевно навіть чекав мого дзвінка. Ти б сказав мені те, що мені потрібно почути. Ти б змусив мене сумувати за тобою. Ми б подумали про те, щоб залишитися друзями. І може все стало б як раніше. Але саме тому я не зателефонувала.
Я вирішила притримати свої почуття і не дзвонила нікому. Тому що ніхто б не відповів так, як ти. Тому краще просто помовчати і ні з ким не зв’язуватися. Ніхто не зрозуміє мене так, як ти. Може більше ніколи.
І цю правду важко прийняти.
Напевно, це найгірше.
Але я не проковтну свою гордість і не напишу тобі.
Я буду продовжувати жити, знаючи, що є причина, чому ми розлучилися. Чому ми перестали спілкуватися. Чому я втратила таку важливу для мене людину. Я буду продовжувати жити без тебе.
І може одного разу ми знову зустрінемося. Може ми знову станемо друзями. Може все буде так просто.
Може якось біль піде.
Сподіваюся, у тебе залишилося більше хороших вражень про мене, ніж поганих. Сподіваюся, ти бажаєш мені кращого. Незважаючи ні на що, я бажаю кращого тобі.
Я пишаюся собою, що не подзвонила тобі. Як би важко це не було, я знаю, це на краще.
- views:
- 11
